Досвід України у боротьбі з безпілотниками виявився складнішим, ніж вважали на Заході, – експерт

Масове застосування дешевих безпілотників часто подається як "революція" у військовій справі. Однак український досвід, на який дедалі частіше звертають увагу на Заході, свідчить про інше. Директор Інституту Кеннана Майкл Кіммідж у колонці для The New York Times пояснює, чому одних лише дронів недостатньо, щоб змінити хід будь-якої сучасної війни.

Головна теза автора полягає в тому, що справа не в "диво-зброї" і не тільки в ресурсах. Україна демонструє результат завдяки вибудованій системі, яку складно швидко відтворити.

Автор сперечається з популярною на Заході ідеєю, що масове застосування недорогих безпілотників саме по собі змінює хід війни. На його думку, це поверхневий висновок. Дрони були і залишаються серйозною загрозою – особливо під час масових атак. Однак їхня ефективність безпосередньо залежить від того, як вони використовуються, чи є координація, як обираються цілі, наскільки синхронізовані атаки. Точно так само і захист не зводиться до ціни безпілотних систем або їхньої кількості.

"Україна стала каталізатором війни, характерної саме для XXI століття, в якій малі держави можуть стримувати могутніх супротивників, використовуючи передові технології, деякі з яких дешеві і легко виробляються у великих кількостях, а блоки та альянси, які колись могли діяти узгоджено для стримування агресорів, у кращому випадку виявляються лише частково ефективними", – пише експерт.

Автор описує український підхід як багатошаровий і гнучкий. Йдеться не про один тип захисту, а про поєднання різних інструментів, що доповнюють один одного. Це засоби радіоелектронної боротьби, які заважають керуванню дронами, реакція мобільних груп, що оперативно "закривають" вразливі ділянки, перехоплення цілей системами ППО. І тому ключовий момент – це не просто набір засобів, а їхня синхронна робота, саме цей симбіоз забезпечує результат.

Окремо автор виділяє фактор, який неможливо купити або швидко скопіювати – практичний досвід українців, оскільки країна вже довгий час живе в умовах постійних атак безпілотників. За цей час неодноразово переглядалася тактика, рішення перевірялися в реальних умовах, а не на навчаннях, була сформована культура швидкої адаптації.

Ще один важливий момент – управління. Автор підкреслює, що ефективність досягається не тільки за рахунок технологій, скільки за рахунок того, як організовано взаємодію. Йдеться про постійний обмін даними, розподіл завдань між підрозділами, роботу як єдиної системи, а не набору окремих елементів. Без цього навіть сучасні засоби втрачають значну частину ефективності:

"За будь-якими мірками, було б фундаментальною помилкою розглядати справу України як другорядну щодо інтересів США. У Європі Україна бореться з хаосом, і стабільність Європи має важливе значення для економіки США, для статусу НАТО у зовнішній політиці США, для життєздатності альянсів США загалом і для цінності Європи як джерела інвестицій та ринку для американських товарів і послуг".

У фіналі автор робить більш широкий висновок про те, що сучасні конфлікти все менше залежать від окремих видів озброєння і все більше від здатності швидко вчитися, змінювати тактику та інтегрувати різні елементи в єдину систему. Україна в цьому сенсі розглядається ним як практичний приклад того, як адаптація та симбіоз можуть виявитися важливішими за технологічну перевагу.

Український досвід для Заходу

Раніше президент Володимир Зеленський здійснив незапланований візит до країн Перської затоки. Під час поїздки він повідомив про плани запропонувати досвід України у боротьбі з дронами в обмін на підтримку в оборонній сфері. Інші подробиці поїздки не були розкриті. Однак, за заявами президента, більшість країн Саудівської Аравії неодноразово висловлювали бажання отримати українських бійців для оптимізації боротьби з безпілотниками.

На думку Bloomberg, Україна утримує позиції проти Росії не тільки завдяки поширенню дронів і розвитку штучного інтелекту – найважливішою перевагою, яка впливає на хід війни і яку потрібно враховувати Сполученим Штатам, є розвиток стартапів.

Видання зазначає, що початковий наступ США в Ірані спирався на класичні інструменти, такі як авіаносні групи, винищувачі F-35 і ракети Patriot вартістю в сотні мільйонів доларів. Однак не врахували, що іранська тактика ведення війни вдосконалена дешевшими засобами атак, що дає іранцям істотну фінансову перевагу.